Четверг, 21 января, 2021
блоги
10.12.2020

Валерій Пекар: Тисніть на ваших депутатів

Валерій Пекар

Вчора виявилося, що серед читачів моєї сторінки чимало противників приватизації. На їхню думку, державна власність — це добре, а від приватизації виграють лише олігархи: куплять за безцінь, а гроші роздерибанять.Давайте розбиратися.

1. Україна має величезну радянську спадщину: приблизно у 10 разів більше державних підприємств, ніж типова розвинена європейська країна. Розвинені країни добре знають: держава не завжди є найбільш ефективним власником.

2. Реально стратегічних серед цих підприємств небагато: жива оборонка, атомна енергетика, системні корпорації на кшталт Укрзалізниці (хоча там всередині барахла чимало) тощо. За підрахунками — 11% від загальної кількості держпідприємств. Все решта — здебільшого старий мотлох.

3. Переважна більшість державних підприємств збиткові: нічого корисного не виробляють, а зарплату треба платити. Збитки покриваються з державного бюджету, тобто з нашої кишені. Це означає, що менше грошей залишиться на охорону здоров’я, освіту, оборону.

4. На тих державних підприємствах, де виробляється щось корисне, паразитують олігархи — люди, які вміють ловити рибку у каламутній воді українського неправосуддя. Зазвичай вони користуються схемою «доходи собі, витрати державі». Грубо кажучи, собівартість проданої продукції покривається з нашої кишені, а виручка поступає цим скромним добрим людям.

5. Керування великою кількістю державних підприємств потребує великої кількості чиновників. Давно відомо: чим більше у вас об’єктів управління, тим нижче якість вашого управління. Набагато краще було би мати невелику кількість державних підприємств, якою керує невелика кількість високопрофесійних (і високооплачуваних) державних службовців.

6. Армія низькооплачуваних чиновників, що розпоряджаються великими активами, породжує корупцію.

7. Переважна більшість державних підприємств потребує інвестицій, щоб осучаснитися і давати більше користі. Держава не має інвестиційних грошей, тож без приватизації (чи принаймні концесії) ці підприємства приречені на подальший занепад, а врешті втрату робочих місць.

8. Не всі підприємства оборонної промисловості навіть у свої найкращі часи виробляли те, що могло би стати в пригоді нинішній Україні. Війна за 30 років сильно змінилася, навіть якщо не брати до уваги різницю військових доктрин України та СРСР.

9. Приватизація нині відбувається на відкритих аукціонах, не так, як у 90-і роки. Перевірка походження грошей є частиною процедури. Приватизація 90-х була заснована на обмеженому доступі, нині доступ є відкритим.

10. Дохід від приватизації поступає до державного бюджету, туди ж, куди й сплачені вами податки. З приватизаційними грошима не може статися чогось особливого, відмінного від інших бюджетних надходжень.

Боїтеся за подальшу долю цих грошей?

Правильно боїтеся.

Слідкуйте за бюджетом за відкритими даними, тисніть на ваших депутатів. Але принаймні ці гроші на виду, на відміну від прихованих олігархічних і корупційних потоків, що існують сьогодні.

Поки що у мене все.

Теги: блоги