Пятница, 29 марта, 2024
блоги
22.12.2020

Павло Ковтонюк: В нашій країні ще з совка є міцні традиції побутового героїзму

Павло Ковтонюк

Дивлюся оце в стелю, і нічого кращого не думається, як про систему тестування.

Уже годину не можу придумати хоч один аргумент на її захист.

Вона побудована спеціально, щоб тестів робили мало, а зробити їх вам було максимально тяжко.

І всі ж напружуються, стараються — а воно не робе.

Коли в мене з’явилися симптоми, я зразу пішов до приватної лабораторії і за гроші зробив тест. До речі, це був антиген-тест, і не знаю, чи потрапить результат у статистику.

Донедавна вони не рахувалися, а отже мінімум ще кілька сотень випадків щодня статистика не помітила.

Чому — не зрозуміло, бо це доведено ефективний метод діагностики і результат є одразу.

Але зараз не про це.

Альтернатива приватній лабораторії — їхати в абмулаторію сімейного лікаря і здавати ПЛР.

Моя амбулаторія зараз далеко від мене, бо я змінив район, але не міняв лікаря. Але навіть коли жив де раніше, до лікаря треба було прогулятися Борщагівкою хвилин 30, або їхати громадським транспортом.

У мене є машина, але зараз думаю про систему для тих, хто їздить громадським транспортом. Якби я обрав лікаря в новому районі, то все одно до мого тесту потрібно іти хвилин 25 пішки або їхати транспортом. Можна, звичайно, і пройтися.

В нашій країні ще з совка є міцні традиції побутового героїзму. Але я намагаюся себе переконувати, що ми [все-таки] [ну типу] [ну правда ж?] — країна європейська.В моєму випадку ще була субота. Тому можна було дзвонити на номер невідкладної допомоги в амбулаторії або на гарячу лінію і «викликати на себе» мобільну бригаду. Я здорова молода людина з температурою 37,5.

Уявити ситуацію, що я буду сидіти вдома і викликати у підїзд групу людей у спецхімзащиті, я не можу. Хіба що з мене вилізе який-небудь Чужий.Але уявімо, що бригада приїхала, зішкребла зразок і поїхала з ним кудись, звідки за N днів має прийти результат.

Скільки дорівнює число N зараз у Києві — не знаю, розкажіть.Уявімо, що сиджу далі, чекаю на результат. Тим часом моя дитина і дружина мають високі шанси також отримати симптоми у наступні дні. Поїдемо до амбулаторії на тролейбусі? Не знаю як вам, а мені шкода і дружину, і тих, хто в тролейбусі.

Нещасної, впрілої у тому ЗІЗі мобільної бригади теж шкода. До того ж, моя освіта з менеджменту змушує рвати на собі волосся від того, наскільки це неефективно — раз за разом викликати бригади людям, які ходять своїми двома.

Тому тестів ніхто більше робити не буде. Все одно будемо на самоізоляції. В сухому залишку, як би там не було, будемо мати один виявлений випадок на сім’ю (і то не факт, що буде у статистиці). Причому це свято невиявлення ще й коштувало 720 гривень.

А тепер я закриваю очі і думаю, як могло би бути.Приєднати приватні лабораторії до мережі тестування. Робиш тест — уряд відшкодовує лабораторії вартість. Мережа лабораторних пунктів у містах велика, це уже наблизить тест до людей. Вартість не буде більша, а як і буде — воно того варте.

Про це уже стільки говорили, що я тут зупинюся.А можна ще зробити як у, прости господи, Європі. І розгорнути пункти тестування там, де живуть люди. Пункт тестування за рогом — це стратегія більшості країн. Відкрили віконечко, зішкребли, до побачення.

В Україні такі пункти можна було би зробити, наприклад, у аптеках. Там можуть працювати інтерни, студенти медсетринських вишів і просто люди, яких можна навчити зішкребти вам трохи з горла. А мобільні бригади нехай будуть лише для тих, хто не може дійти до найближчої аптеки.

Якщо говорити про мій район, то сімейний лікар — це 25 хвилин / громадський транспорт, приватна лабораторія — 5 хвилин пішки, найближча аптека — 2 хвилини пішки.

Встав, одяг куртку, пішов, прийшов.Які є непереборні причини не робити так — я не знаю. Скажіть мені ви.

А якщо навіть і скажете — все одно їх не прийму. Тому що попереду — кампанія масової вакцинації.

Від початку пандемії, за 9 місяців ми зробили трохи більше 5 мільйонів тестів.

В задачі питається, скільки років з такою системою ми будемо вакцинувати хоча би групи ризику.



Петренко Ігор

Автор аналітичних статей та інтерв'ю про українську політику і культуру. Активний учасник Революції Гідності. Цікавиться новинною журналістикою та геополітикою. Зі Svoboda.ua з початку заснування.

Теги: блоги