Валерій Пекар: вітайте їх як братів і сестер, які довго були далеко і нарешті повернулися додому
Валерій Пекар
Це симетричний пост, або дзеркальний.
Попередній мій пост був звернений до тих, хто переходить на українську, хоча би у письмовій мові (це простіше, ніж в усній).
Я не розраховував на таку популярність, адже написав з конкретною метою — підтримати кількох моїх друзів (до того абсолютно російськомовних, та ще й англійська на роботі як основна), що якраз вчора публічно перейшли на українську.
Цей пост буде, навпаки, звернений до носіїв української мови.
Будь ласка, будьте лагідними! Будьте чемними і толерантними! На ваших очах (і перед вашими вухами) десятки тисяч людей зараз переходитимуть на українську.
Будь ласка, допоможіть їм і не зламайте цей перехід.
Будьте терплячими до помилок, допомагайте їх виправляти м’якенько і лагідно (або робіть вигляд, що не помітили), заохочуйте й хваліть (може, заодно навчимося говорити одне одному приємні речі, адже цього сильно не вистачає в українській культурі спілкування). Не робіть жорстких зауважень, пробачайте русизми і навіть суржик. Вітайте їх як братів і сестер, які довго були далеко і нарешті повернулися додому.
Не лайте тих, хто ще не наважився на перехід, щоб не знеохотити їх. Ви будете винагороджені не лише звуками і знаками української мови, яких буде більше навколо вас, а й збільшенням толерантності культури нашого щоденного буття.
Чому мова така важлива, а мовні суперечки такі неважливі, напишу згодом, як матиму час.
Мірошник В’ячеслав
Закінчив Київський національий університет культури і мистецтв. У журналістиці - з 2018 року. Працював спортивним оглядачем та займався публіцистикою. У послужному списку також робота на радіо і в друкованому журналі. Зі Svoboda.ua з 2020-го року.