Пятница, 29 марта, 2024
блоги
22.08.2022

Ксенія Рожак-Литвиненко: мої діти підуть у три школи закордоном

Ксенія Рожак-Литвиненко

Цього року кожна з двох наших старших дітей піде у три школи. Чому ми так вирішили і як ми з цим справимося?

Це звичайна словацька за місцем проживання — офлайн, українська дистанційно, і місцева художня — відділення танцю та малювання. Для мене основна мотивація у всіх цих процесах — не їхня успішність, а процес, який всім підійде і в якому ми виживемо. І я абсолютно переконана, що це має бути вирішальним при прийнятті кожною родиною формату навчання. Якщо в родині при сучасних обставинах мама буде в адекваті, то в будь-який момент, навіть в останній рік перед вступом, рівень знань можна підтягнути.

Перше — офлайн словацька школа. Всі діти віку наших ходять до школи. Ми не спілкуємося лише з українцями, і я вважаю, що діти мають користуватися можливістю вчити нову мову, якщо вже так склалося. Ми ніяк не форсуємо цього процесу, в школі в Каті була додаткова словацька, вона читає, пише, трохи робить помилок. Далі будемо дивитися в залежності від подій. Меланка ходила в абсолютно неймовірний садочок, вільно розмовляє словацькою з дітьми, так як школа не вимагає додаткових знань — теж, вірю, що проблем не буде.

Друге, і те, що серйозно ускладнює родинну логістику, але що я вважаю необхідним. Українська школа дистанційно. Я — переконана прихильниця якісної онлайн-освіти. Не фото книжки у вайбер, а справжньої, з онлайн-спілкуванням. Я маю досвід викладання онлайн і офлайн. І так, вживу простіше володіти аудиторією, але онлайн це теж можливо. Просто дитині має бути цікаво вчитися. Її має цікавити саме інформація, а не спілкування з однокласниками, вид у вікні, як виглядає вчителька…

І це проблема. Бо якщо дитина в школі, і ми не бачимо, що вона «ловить гав», нам це ок, а якщо вона це робить на наших очах, туплячи в комп, то це нас дратує. Я маю великий досвід спілкування з дітьми-хоумскулерами, і їхні результати загалом не гірші, ніж дітей, які навчалися очно. Іноді кращі. По-різному буває. Єдине, що відрізняється — залученість батьків. Хоча пересічна українська мама всеодно контролює все, що діти вчать і супроводжує процес. Мабуть, через це і розуміє, що при дистанційній освіті саме на її плечі ляже тягар здобуття знань.

Я не роблю уроки з дітьми і не планую цього робити. Я не сиділа з Катрусею з першого класу. Бо це мені зовсім не цікаво і я не маю часу. Я тільки питаю, чи все вивчила, і чи зібраний рюкзак. Питаю по декілька разів на день, нагадую сідати за уроки, перепитую перед сном. Не перевіряю. Якщо не зробила, хай сама викручується. Якщо не вивчила, хай їй буде соромно. Іноді саджу поруч з собою, я працюю, вона пише. Вважаю найбільшим своїм завданням — навчити її правильно розпоряджатися часом.

З народження вони бачать, що мама вчиться, щось пише, читає. Мабуть, вони думають, що це круто. Іноді щось їм розповідаю, коли цікавляться. Всіляко мотивую, що знання — це їхній інструмент та інвестиція в майбутнє. Що ми знаємо мови, і це допомає нам адаптуватися у складних обставинах. Ми всі працюємо, а потім всі відпочиваємо. Але мама робить своє, ви — своє.

Звичайно, наші діти дуже далекі від ідеалу і глянцевих картинок. Вони зривають всі домовленості і порушують правила. Катя додає замість множити, бо не вивчила вчасно табличку, Меланка вирізає замість прибрати в кімнаті, але ми повторюємо, і це, мабуть, колись дасть результат. Вже зараз — вони можуть сісти за ноутбук і самі виконувати свої завдання. Тому я в них вірю.

Ну і художка з танцями — малювати вони дуже хотіли, а танці — це велика любов і ностальгія за улюбленим «Щедриком». І не одною ж наукою. Тато ще мріє про басейн для всіх. Поки що чекаємо початку навчання, щоб розуміти, що встигаємо.

І так — я підлаштовую свою роботу під дітей. Довелося на цей рік зробити декретну паузу у викладанні в університеті. Беру не більше однієї лекції в день, працюю, коли виходить, чергуюся з чоловіком, в Києві наймала няню. Так можуть не всі. Але думаю, навіть при роботі в офісі мама не повинна проводити вечори за дитячими зошитами. вона вже своє відівчилась. Тим більше зараз, коли треба себе берегти і важливіше подбати про спокій дітей, а не їх навчання.

Тож який варіант обрати і як себе завантажити — вибір кожного. А знання діти завжди доотримають. Аби хотіли. Тарас Шевченко у бур’янах малював)



Наталя Півень

Випускниця факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Починала із роботи у регіональних ЗМІ. В команді Svoboda.ua з квітня 2022 року.

Теги: блоги