Остап Українець: розвіюємо 4 міфи про українську мову
Остап Українець
Українська мова – не найдавніша, не об’єктивно наймилозвучніша, не складається з таємних і сакральних знань і не потребує жодної з цих характеристик. В День української писемності і мови хочу нагадати про міфи довкола неї.
Міф перший. Про вік української мови
Сучасній українській живій мові в тій формі, як ми її знаємо, не 3000-4000 років, а три-чотири століття. Тобто вона ровесниця англійської літературної мови. І це не дивно, бо більшість європейських мов так чи інакше сформувалися в ранньомодерну добу, між бароком і романтизмом.
Українській передувала давньоукраїнська і різні книжні стандарти, тому реальній історії нашої мови – приблизно 1000 років. До того була гіпотетична праслов’янська, від якої походять абсолютно всі слов’янські мови.
Міф другий. Українська мова на другому місці по милозвучності після італійської
Українська мова ніколи не займала жодного місця на конкурсі мов, бо такого конкурсу ніколи не було, але ще в 19 столітті українське повноголосся порівнювали з італійським, міркуючи про «придатність» мови для класичної музики. Не тому що це об’єктивно так, а тому що в часи колоніалізму культури взагалі було прийнято ділити на «прийнятні» для мистецтва і «неприйнятні».
Росія й досі не пережила колоніальний етап, але це не означає, що ми повинні виправдовувати свою мову перед нею.
Міф третій. Лайка українській мові дісталася з російської
В українській мові є лайка, зокрема непристойна, так само, як у всіх мовах, які її оточують. Ми в цьому сенсі не гірші і не кращі, а просто такі самі, як і всі.
Від століть російської окупації нам дісталось багато паскудних практик, а в мові сформувався прошарок зросійщеної лексики. Але лайка – не звідти. Не варто добровільно віддавати своє структурі, яка й так чимало в нас позабирала.
Міф четвертий. Закодовані послання про всесвіт в мові
Сакральні значення окремих літер української абетки були поетичними вправами барокових авторів, а не кодованими знаннями про всесвіт, які передавалися крізь покоління.
Українська абетка – фонетична, завжди такою була і виникла на перетині грецької та гебрейської абеток. Як і в усіх фонетичних систем, її генеалогія простежується до фінікійського письма, проте це не означає, що греки, гебреї чи фінікійці походять від українців. Або навпаки.
Українська мова просто є, не краща і не гірша за всі навколишні, бо є люди, котрі нею говорять, котрим не байдуже, в якому мовному середовищі жити, в котрих нейронні зв’язки, врешті-решт, з дитинства формувалися саме для оперування структурами української мови.
Переконаний, до ознак здорового патріотизму та й просто тверезого суспільства належить здатність спокійно і тверезо сприймати свою мову і культуру такими, як вони є. Вивчаючи, намагатись дізнатися більше, а не вигадати краще. Приймати реальний світ, у якому нам доводиться жити, і працювати з ним, а не шукати ілюзорну додану вартість для самозаспокоєння.
Джерело: Ліга.нет
Петренко Ігор
Автор аналітичних статей та інтерв'ю про українську політику і культуру. Активний учасник Революції Гідності. Цікавиться новинною журналістикою та геополітикою. Зі Svoboda.ua з початку заснування.