Павло Ковтонюк: закуповувати дорогі ліки — це дуже весело та інтересно
Павло Ковтонюк
І про науку.
Наша країна вирішила закупити напевно усі можливі ліки від COVID без доведеної ефективності.
Саме так ми залишимо про себе пам’ять в історії боротьби з пандемією.
По-перше, коли ви даєте пацієнтам які-то дорогі ліки — це виглядає дуже науково.
По-друге, закуповувати дорогі ліки — це дуже весело та інтересно.
А головне — вигідно (хоча не для всіх, але таке життя).
Спочатку був гідроксихлорохін. Потім ремдесивір.
А тепер МОЗ хоче витратити 125 мільйонів зайвих гривень ще на два препарати, ефективність яких не доведена — імуноглобулін та тоцилізумаб.
З цього приводу валентинку з гарячою підтримкою написав нашому міністру навіть директор Євробюро ВООЗ Ханс Клюге: «ВООЗ хоче закликати до дотримання доказових методів і радить переглянути поточну практику призначення експериментальних препаратів для лікування COVID-19 в Україні» (t.ly/TrtO).
Перший препарат — імуноглобулін. А конкретно імуноглобулін одного вітчизняного виробника. Тому що жоден інший виробник не має в інструкції покази до застосування при COVID.
Тому що у них не має міжнародних публікацій про ефективність цього застосування.Для українського імуноглобуліну теж немає таких публікацій. Але ці дрібниці нікого не зупиняють. Виробник подав до Державного експертного центру МОЗ (ДЕЦ — орган при МОЗ, який реєструє ліки в Україні) результати власного клінічного дослідження. Там вони і були, поки з ДЕЦ не звільнилася керівник Тетяна Думенко, яку призначила на посаду ще Уляна Супрун.
Одразу після цього — і це безумовно чиста випадковість — у інструкції до вітчизняного імуноглобуліну з’явилися покази до лікування COVID. Після цього — ще одна випадковість — виділили кошти на його закупівлю (t.ly/9U11).
І нарешті остання випадковість — ціна на препарат для ДП МЗУ зросла із 728 грн/г до 936 грн/г. Це означає, що на той же обсяг ліків треба витратити на 22,3 мільйони гривень більше.
Учора про це написав директор ДП Медичні закупівлі України, яке закуповує ліки. Сходіть у коменти до його посту. Туди прийшла напевно половина менеджменту виробника, які наповнили гілку коментарів такими аргументами:
— Як ви можете критикувати наш препарат, він рятує життя людей (насправді препарат ніхто не критикував і не ставив під сумнів його успішне використання, наприклад, у дитячій онкології).
— Сам МОЗ та ДЕЦ визнав результати нашого дослідження, якої науки вам ще не хватає.
— Результати у дослідження хороші, але ми нікому їх не покажемо. Хочете подивитись — приїдьте до нас в офіс.
— Міжнародні наукові журнали? Ми їм результати надіслали. Ми не винні, що вони не публікують.
— У нас є посилання англійськими буквами! (Дають ось це посилання t.ly/8Rd8 на базу клінічних досліджень, де зареєстровано саме дослідження, але немає його результатів).
— Ми підняли ціну, але іноземні виробники все одно дорожчі. 22 додаткових мільйони з держбюджету — це ще дуже мало.
— Ви зневажаєте вітчизняного виробника.
Що стосується другого препарату — тоцилізумабу, то там ще веселіше. Тому що результати досліджень тут якраз є. І вони — погані.
Ще раніше сам виробник опублікував результати клінічного дослідження, яке показало, що препарат не був ефективний при лікуванні COVID (t.ly/9GZQ). Є і свіжі публікації, які кажуть про те саме: препарат не працює (t.ly/hRFZ).
Але зима хокею не помєха. За кошти платників податків МОЗ закупить саме цей препарат.
А тепер хвилинка нормальності.
Препарат визнають ефективним, якщо є публікації у міжнародних рецензованих виданнях про те, що він ефективний.
Така публікація означає, що інші авторитетні вчені подивилися на дослідження ваших вчених і сказали: так, методи нормальні, проведено коректно, результатам можна вірити — публікуйте.
Ще раз:
не МОЗ подивився, і навіть не ДЕЦ, а авторитетні вчені у рецензованому виданні.
А якщо немає таких публікацій — ви не купуєте.
Все дуже просто.
Щодо українського імуноглобуліну таких публікацій немає. Матеріали лише «надіслали» (як кажуть).
Щодо тоцилізумабу такі публікації є, і вони свідчать: препарат не ефективний.
Навіть коли препарат доведено ефективний, слід провести оцінку медичної технології перед тим як витрачати на нього державні гроші. Тобто не зле було би оцінити альтернативи: скільки людей не помре або швидше одужає, якщо направити 125 мільйонів на ці ліки в порівнянні, наприклад, з тим щоб купити кисневі концентратори.
Чи можна закуповувати препарат до/без публікації досліджень у рецензованих виданнях?
Можна у одному випадку: якщо ви російська вакцина Спутнік.
Хвилинку нормальності закінчено.
Несемося далі захопливим світом науки.
Наталя Півень
Випускниця факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Починала із роботи у регіональних ЗМІ. В команді Svoboda.ua з квітня 2022 року.