Карл Волох: не може більше Тайвань, Катар чи Естонія гадати на каві, наскільки ефективно здатні їх захистити західні союзники в разі агресії

блоги

Карл Волох

Дві міжнародні новини, що з‘явилися майже одночасно, дали особисто мені можливість нарешті зрозуміти, чому саме зараз Захід перейшов від занепокоєності до постачання зброї Україні.

Перша — про спільні навчання ВМФ Китаю, Росії та Ірану.

Друга — про жорстку заяву Японії на підтримку України та тривалу розмову прем’єра Кисіди з президентом Байденом.

Отже:

1. Американці (й Захід взагалі) більше не плекають надії використати якусь із агресивних диктатур проти «колег» (наприклад, Росію проти Китаю чи Ірану), хоча експансіонізм КНР та іранська ядерна програма залишаються їхніми першочерговими проблемами.

2. Для багатьох союзників США в світі (Японія, Тайвань, Корея в Південно-Східній Азії; Польща, Балтійські країни в Європі; Саудівська Аравія, ОАЕ, Катар, Бахрейн, почасти Ізраїль на Близькому Сході) сьогодні тест України є визначальним, аби зрозуміти, чи готові й здатні Штати (з НАТО чи без) захистити їх у разі нападу когось із агресивних монстрів (або всіх разом).

3. У результаті цілком ефективного опору від 2014 прийшло розуміння, що допомагати Україні не лише морально виграшно, а й політично далекоглядно — за неї не треба воювати. З дипломатичною та військовою (зброєю) допомогою Заходу вона здатна захистити себе й навіть стати форпостом Заходу на кордоні з Ордою.

4. Ясно стало також, що без масованої підтримки нинішня українська влада цілком може здати суверенітет і спільний інтерес. Та визначальним, як на мене, все одно є п.2.

Не може більше Тайвань, Катар чи Естонія гадати на каві, наскільки ефективно здатні їх захистити західні союзники в разі агресії.

Думаю, у найближчі роки ми побачимо також нові оборонні союзи за межами НАТО

Мірошник В’ячеслав

Закінчив Київський національий університет культури і мистецтв. У журналістиці - з 2018 року. Працював спортивним оглядачем та займався публіцистикою. У послужному списку також робота на радіо і в друкованому журналі. Зі Svoboda.ua з 2020-го року.