Не пандусами єдиними: як у прифронтових громадах Харківщини та Миколаївщини змінювали підхід до допомоги людям

У прифронтових громадах Харківської та Миколаївської областей завершився проєкт із розвитку безбар’єрності та підтримки психічного здоров’я медичних і соціальних працівників. Його результати показали важливу закономірність: найбільші зміни відбуваються не тоді, коли з’являються нові пандуси чи відремонтовані приміщення, а тоді, коли змінюється ставлення людей до тих, хто потребує допомоги.

Протягом семи місяців ZDOROVI за підтримки Польської Гуманітарної Акції (PAH) працювала із закладами охорони здоров’я та соціального захисту в громадах, які щодня надають допомогу ветеранам, людям з інвалідністю, внутрішньо переміщеним особам, літнім людям та іншим мешканцям, які потребують підтримки. Спочатку до проєкту планували залучити 12 установ, однак у процесі роботи їхня кількість зросла до 15.

Загалом фахівці проєкту провели 120 годин експертних консультацій, під час яких керівники закладів та їхні команди отримували практичні рекомендації щодо впровадження інклюзивних підходів. Для багатьох установ це стало першим комплексним поглядом на доступність не як на окремий проєкт, а як на частину стратегічного розвитку закладу.

Важливо, що зміни не обмежилися лише інфраструктурою. У межах проєкту було проведено серію тренінгів із безбар’єрності, інклюзивної комунікації та конфліктології. У навчаннях взяли участь 355 працівників медичних і соціальних установ. Результати тестування показали, що 9 із 10 учасників покращили свої знання, а середній рівень знань зріс майже на 46%.

Втім, найцікавіші результати виявилися не в статистиці навчань.

На початку проєкту всі заклади пройшли аудит доступності. Експерти оцінювали не лише архітектурні рішення, а й комунікацію, внутрішні процеси та готовність установ працювати з різними категоріями людей. Уже за кілька місяців працівники самі відзначили, що рівень доступності та інклюзивності їхніх закладів зріс у середньому на 20,7%. Відвідувачі також помітили зміни та оцінили покращення у 10,5%.

Фізичні показники доступності зросли на 3,6%. На перший погляд ця цифра може здатися незначною. Але саме вона демонструє одну з головних проблем прифронтових громад. Багато закладів працюють у старих або тимчасових приміщеннях, не мають коштів на капітальні ремонти та змушені насамперед забезпечувати безперервну роботу в умовах війни. Тому швидко усунути архітектурні бар’єри часто неможливо.

Попри це, зміни вже відбуваються. Працівники навчилися краще розуміти потреби людей з інвалідністю, літніх людей, ветеранів і внутрішньо переміщених осіб, а також по-іншому будувати комунікацію з відвідувачами. Фактично проєкт довів, що безбар’єрність починається не з ремонту будівлі, а зі зміни підходів усередині установи.

Ще один важливий висновок стосується психічного здоров’я працівників.

У межах проєкту було проведено 76 групових та 170 індивідуальних психологічних сесій, у яких взяли участь 382 фахівці. Понад 89% учасників відзначили покращення знань і навичок щодо профілактики та подолання вигорання.

Під час індивідуальних і групових психологічних сесій медики та соціальні працівники найчастіше говорили про тривогу за майбутнє, втрати, емоційне виснаження, порушення сну, складні сімейні ситуації та конфлікти у спілкуванні з пацієнтами й їхніми родинами. Для багатьох це стала перша можливість відкрито проговорити наслідки роботи в умовах тривалої війни.

Результати виявилися відчутними. Рівень професійного вигорання серед учасників знизився на 39,6%. Учасники також повідомляли про покращення взаємодії всередині колективів, більшу психологічну стійкість і впевненість у роботі зі складними випадками.

Особливо показовими стали результати фокус-груп із медичними працівниками. Майже 90% учасників заявили, що після участі у психологічних сесіях краще розуміють, як розпізнавати ознаки професійного вигорання. Найбільше зросла впевненість у здатності помітити вигорання у себе або колег – цей показник збільшився більш ніж у півтора раза.

Загалом участь у навчальних та психологічних заходах взяли 737 працівників – більш ніж удвічі більше, ніж передбачалося на старті проєкту.

Важливим впливом проєкту є  його довгострокова складова. Усі заклади отримали професійні аудити доступності та індивідуальні плани дій щодо впровадження змін. Для багатьох громад це стало першою системною «дорожньою картою» розвитку безбар’єрного середовища.

Крім того, для маштабування досвіду був створений онлайн-курс «Інклюзія та конфліктологія. Від бар’єрів до довіри». Після завершення проєкту його продовжують проходити фахівці з різних регіонів України: з місяць після старту, зареєструвалися на навчання  1478 осіб, а 1165 успішно завершили навчання та отримали сертифікати.

Хоча безпосередніми учасниками проєкту стали сотні працівників медичних і соціальних установ, його вплив значно ширший. За оцінками команди, отримані знання та навички можуть покращити якість послуг для понад 22 тисяч мешканців громад Харківської та Миколаївської областей.

І головний висновок проєкту полягає в тому, що навіть у прифронтових регіонах, де ресурси обмежені, а виклики війни залишаються щоденною реальністю, зміни можливі. І починаються вони не з великих бюджетів чи реконструкцій, а з людей, які щодня зустрічають пацієнтів, відвідувачів і тих, хто потребує підтримки.

«Коли ми починали цей проєкт, йшлося про безбар’єрність та підтримку фахівців. Але його результати виявилися значно ширшими. Ми побачили, що зміни починаються там, де люди відчувають підтримку, розширюють знання і готові переосмислювати свою роботу. Саме тому найважливішим результатом став  розвиток сотень медичних і соціальних працівників, які сьогодні впевненіше допомагають іншим. Дякуємо Польській Гуманітарній акції за плідне партнерство», – зазначає засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.

Наталя Півень

Випускниця факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Починала із роботи у регіональних ЗМІ. В команді Svoboda.ua з квітня 2022 року.