Невидимі рани: як українські лікарі допомагають ветеранам у мирному житті
Що ми знаємо про людину, яка повертається з війни? За мужнім обличчям, нагородами та військовою формою ховається мовчазна тінь іншого життя — життя, де кожна хвилина була випробуванням, а кожен крок міг стати останнім. Після повернення з фронту починається нова, не менш важка боротьба — адаптація до мирного життя. У цій тиші кожен ветеран стикається з викликами, які неможливо побачити неозброєним оком: стрес, душевні травми, фізичні наслідки бойових дій, а часто і байдужість або нерозуміння з боку суспільства. Більшість з них відчуває, що світ, який вони покинули, відрізняється від того, в який вони повернулися.
Богдан, ветеран з 41-річним життєвим досвідом, пройшов через АТО в 2015-2016 роках і був мобілізований у 2022-му. Після поранення він повернувся додому, де зустрівся з безліччю нових труднощів. «Бюрократія стала моїм новим ворогом», — зізнається він. Постійні вимоги до надання документів, довідок, підтвердження групи інвалідності стали щоденною боротьбою.
Інша ветеранка, Карина, яка добровільно пішла на фронт у свої 23 роки, зізнається, що найважчим було повернутися до світу, де все виглядає по-іншому. «Дуже важко бачити два різні світи», — каже вона. Для неї цивільне життя стало випробуванням, де минуле і теперішнє постійно перетинаються, створюючи глибокий емоційний розрив.
Зіткнувшись із труднощами, ветерани часто відчувають себе забутими. Медична допомога, яку вони отримують, далеко не завжди відповідає їхнім потребам. Богдан розповідає про труднощі з проходженням МСЕК та підтвердженням інвалідності. Карина зазначає, що інколи медичний персонал може бути недостатньо чуйним до пацієнтів, що лише підсилює їхнє відчуття ізольованості.
Шлях адаптації військових до мирного життя є складним, і часто розпочинається з дверей лікарні. Але що відбувається, коли медичний працівник, якому належить лікувати рани війни, не розуміє особливостей досвіду ветеранів? Спілкування з таким пацієнтом часто ускладнюється, а звичайні слова можуть стати тригером і призвести до конфлікту.
Глибоко розуміючи потреби як пацієнтів, так і лікарів, а також провівши попереднє дослідження ZDOROVI створили проєкт «Лікар & Ветеран» — ініціатива, яка не тільки відкриває нові горизонти знань в комунікації для лікарів, але й показує, як важливо розуміти не тільки тіло, а й душу тих, хто бачив війну. У цьому сенсі навчальний тренінг «Лікар & Ветеран» — це місток, що допомагає лікарям коректно висловити справжню підтримку та розуміння ветеранам. Навчальна програма, створена спеціально для того, щоб дати медичним працівникам інструменти для спілкування з ветеранами, військовослужбовцями та їхніми родинами. «У нашій країні війна залишила на серцях багатьох незгладимий слід, перетворивши нас на «країну ветеранів». Чи не найбільший виклик полягає в тому, щоб наші бійці відчули: їхні зусилля не залишилися марними, і що їхня роль у суспільстві не обмежується війною. Проєкт ZDOROVI працює над цим завданням, даючи можливість лікарям — знайти підходи, які забезпечать максимальний ефект у роботі з цими непростими пацієнтами», — зазначає засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.
Емпатія та професіоналізм: головні поради від експерток
«Бути терплячими, не нав’язуватися, не жаліти, а допомагати« — такою є головна порада наших експерток Ірини Пашкевич та Тетяни Кузьменко для медиків, що працюють з ветеранами. Вони зазначають, що важливо не лише вміти лікувати, а й чути, давати простір для вираження болю, а не пригнічувати його, будучи готовими до різних емоційних станів своїх пацієнтів.
Програма побудована так, щоб кожен лікар міг глибше зрозуміти емоційний світ ветерана. Лікарі вчаться, як уникати кліше у спілкуванні, як підтримати пацієнта без зайвих питань та поважати його історію, навіть якщо та історія важка й болюча. Ольга Степанівна, лікарка-анастезіолог із 23-річним стажем, стала однієї із учасників тренінгу. Вона говорить: «Це був для мене новий досвід — слухати про реальні проблеми ветеранів. Такі знання неможливо отримати з підручників».
Завдяки проєкту, медики отримують не тільки факти, але й практичні поради: як правильно вибудовувати діалог, як зчитувати сигнали, які іноді виражаються в мовчанні, та як допомогти тому, хто не завжди готовий говорити про свій біль.
Зустріч очі в очі
Для лікарів кожна зустріч із ветераном — це особливий досвід. Вікторія Вікторівна, яка має понад 30 років досвіду в галузі організації та управління охороною здоров’я, ділиться своїми спостереженнями: «Ветерани — досить специфічна категорія. Потрібно мати особливий підхід до кожного пацієнта, бути терплячими і розуміючими». Вона також додає: «Працюючи з ветеранами, ти розумієш, що важливо не лише знати медичні протоколи, а й вміти слухати, бачити за діагнозом людину».
Лікарі, які вже пройшли курс, зазначають, що проєкт «Лікар & Ветеран» змусив їх інакше подивитися на свою роботу. «Завдяки цьому навчанню я зрозуміла, наскільки важливо правильно вибудувати діалог із ветераном. Я побачила, як слова можуть лікувати не менше за медичні препарати» — підкреслює одна із учасниць навчання, офтальмологиня, Анастасія Віталіївна.
Ольга Степанівна, анестезіологиня із Дніпра, розповідає, як вона зрозуміла важливість цього проєкту, коли стикнулася з гострою потребою надання допомоги ветеранам у її лікарні. Вона зазначає, що проєкт став для неї не лише джерелом професійного зростання, але й глибоким емоційним досвідом, який назавжди змінив її погляд на роботу з пацієнтами.
Спільні розмови, маленькі, але такі потрібні людські жести створюють особливу атмосферу. Лікарі діляться, що вони не просто лікують рани, а допомагають ветеранам знайти спокій, віру та силу. Тетяна Василівна, терапевтка з 27-річним стажем, поділилася, що після участі в проєкті вона почала використовувати нові інструменти для спілкування з ветеранами, які допомагають знизити рівень їхнього стресу під час візиту до лікарні. Наприклад, у випадках емоційної нестабільності пацієнтів вона застосовує підхід, що включає перші кроки для «заземлення»: звертається з питанням «Перепрошую, як я можу до вас звертатися?» або запевняє, що «уважно слухає» і дає можливість виговоритися. Водночас, спокійно реагуючи на емоції пацієнта, лікарка пропонує разом знайти вихід із ситуації. Якщо емоційний стан не стабілізується, вона використовує більш конструктивний підхід і може запитати: «(Ім’я), наш діалог зараз не конструктивний. Що мені потрібно зробити, щоб наш діалог був продуктивний?».
Лікарі розповідають, як почали інакше сприймати поняття «емпатії». Ольга Василівна, лікарка-ортопед, згадує, як після зустрічі з ветераном, що втрачав надію через численні поранення, змогла дати йому не просто рецепт, а розраду. «Це був мій найбільший успіх, бо я змогла допомогти не лише фізично, а й морально. Людина не боялася звернутися за допомогою, не боялася розповісти про свої проблеми», — ділиться лікарка.
Підтримка у кожному слові
Навчання допомагає лікарям бути поруч з ветеранами та військовими не тільки як професіонали, а як люди, що вміють чути та підтримувати. «Лікар & Ветеран» вчить, що навіть короткий прийом може стати тією опорою, якої іноді потребує кожен ветеран на шляху до мирного життя.
На думку учасників програми, така ініціатива має глибоке соціальне значення. Це не просто підтримка ветеранів, а процес адаптації всього суспільства до нових реалій. Це нагадування про те, що країна має брати відповідальність за тих, хто її захищає, і допомагати їм знайти нове місце у мирному житті.
Проєкт «Лікар & Ветеран» — це шанс зробити Україну сильнішою не тільки через міць армії, але й через нашу здатність підтримати тих, хто, повертаючись з війни, прагне знову відчути себе частиною суспільства.
Ми повинні пам’ятати, що наші ветерани заслуговують на більше, ніж просто медичну допомогу. Вони заслуговують на нашу підтримку, нашу увагу і наше розуміння. І саме завдяки таким проєктам, як «Лікар & Ветеран», ми можемо зробити крок назустріч створенню суспільства, де кожен, хто пожертвував заради нас, не залишиться без уваги і допомоги.
Мірошник В’ячеслав
Закінчив Київський національий університет культури і мистецтв. У журналістиці - з 2018 року. Працював спортивним оглядачем та займався публіцистикою. У послужному списку також робота на радіо і в друкованому журналі. Зі Svoboda.ua з 2020-го року.