Судові позови проти спонсорів агресії: український прецедент, що ламає правила гри
Українські підприємства відкривають правовий фронт проти міжнародних корпорацій. Повномасштабна війна породила нову реальність не лише на полі бою, а й у судових залах. Українські підприємці, чиє майно перетворили на руїни російські ракети та снаряди, більше не готові задовольнятися символічними рішеннями проти «росії в особі генпрокуратури рф». Вони цілять вище — у міжнародні фінансові структури, без яких машина агресії просто не змогла б працювати.
Показовою є справа двох київських компаній — ТОВ «Геліос-К» та ПП «Фідес», — майно яких було знищено обстрілом із «Градів» у березні 2022 року на Київщині. Позивачі зробили те, на що раніше мало хто наважувався: подали позов не лише до росії, а й до Райффайзен Банк Інтернешнл, вимагаючи солідарного відшкодування збитків. І хоча суд першої інстанції задовольнив вимоги лише до росії, справа далеко не закінчена — апеляційна скарга вже подана, і аргументи позивачів заслуговують на серйозну увагу.
Корпоративна завіса більше не захищає. Головний козир позивачів — доктрина «підняття корпоративної завіси», яка дозволяє ігнорувати формальну юридичну самостійність дочірньої компанії, коли материнська структура фактично нею керує, а майно, діяльність та інтереси компаній є спільними.
Гроші для війни — через банківську систему. Позивачі надають суду докази, що дочірній банк РБІ в росії перераховував заробітну плату військовослужбовцям держави агресора, надавав пільгові кредити військовослужбовцям рф, які брали участь у війні в Україні, та сплачував значні податки до бюджету агресора — ті самі податки, з яких фінансуються ракети, що влучають в українські підприємства. За даними річних звітів самого РБІ, лише за 2022 — 2023 роки його російський дочірній банк сплатив до бюджету агресора понад один мільярд євро. Без фінансової інфраструктури та підтримки агресія в її нинішньому масштабі була б неможливою.
Позивачі вважають, що РБІ є співучасником збройної агресії, і вимагають відшкодування заподіяної шкоди.
Чи готові українські суди? Українська судова система за роки повномасштабної війни суттєво еволюціонувала у підходах до справ, пов’язаних із відшкодуванням збитків від агресії.
Наразі перед судами новий виклик, адже мова йде не про притягнення до відповідальності агресора, який не бере участі у судових спорах і не збирається виконувати рішення українських судів. У даному спорі йдеться про цілком предметне протистояння українських компаній, що реально постраждали від агресії російської федерації, з великим міжнародним банком.
Міжнародний контекст. Україна в цьому русі не самотня. Подібні справи вже розглядаються в інших юрисдикціях. Зокрема, суди Сполучених Штатів розглядають спори родичів загиблих у катастрофі рейсу MH-17 проти банків, через рахунки яких перераховувалися кошти для терористичної організації так званої «ДНР». Формується глобальний правовий тренд: міжнародні фінансові інституції, які обслуговують інтереси агресорів і терористів, більше не можуть ховатися за корпоративними структурами та юрисдикційними бар’єрами.
Що далі? Є всі підстави очікувати, що Північний апеляційний господарський суд підійде до справи значно ретельніше, ніж перша інстанція.
Україна будує не лише оборону на полі бою, а й правову інфраструктуру притягнення до відповідальності всіх, хто робить цю війну можливою. Справа «Геліос-К» та «Фідес» — один із перших, але точно не останній крок на цьому шляху. І рано чи пізно міжнародний бізнес усвідомить просту істину: фінансувати агресора — означає нести відповідальність поряд із ним.
Мірошник В’ячеслав
Закінчив Київський національий університет культури і мистецтв. У журналістиці - з 2018 року. Працював спортивним оглядачем та займався публіцистикою. У послужному списку також робота на радіо і в друкованому журналі. Зі Svoboda.ua з 2020-го року.