Понедельник, 29 июня, 2026
Горячие новости

Український бізнес в реєстрах РФ: пов’язані з Владиславом Гельзіним структури можуть працювати в окупованному Криму

Чому театр ляльок – не лише для дітей

Криваві ягоди: як полтавські чиновники та бізнес заробили 7,6 міліона на дронах для військових

Олена Семеняка висловлює подяку LDK Palikuonys за незмінну підтримку України

Заступник голови Державного агентства відновлення України Сергій Сверба купує квартири та віддає борги в кріптовалюті

ДБР оголосило підозру у розтраті майже 5 млн грн генеральному директору «Нижньодністровської ГЕС»

Чому українська ковбаса дорожча за італійську і як «відкатні» схеми «УкрХімТеху» нищать бізнес

Коли «фармацевтика» дорожча за совість

ЄС найближчим часом зосередиться на поставках зброї Україні

Наступні кілька тижнів визначатимуть, чи буде Україна надалі існувати – The Washington Post

Новости
29.06.2026

Заручники системи: хто насправді винен у скандалі навколо «Скелі»

Давайте чесно, без зайвого пафосу і офіціозу. Те, що зараз несеться у новинах про «Скелю» – це капець і неподобство. Заперечувати це, значить бути сліпим. Але давайте подивимось, ким «Скеля» (і не тільки вона) є насправді в цій історії. А вона заручник. Заручник системи, яка вирішила перекласти всю гниль із хворої голови на військові плечі.

Дивіться, як красиво все виходить на папері:

  • Зверху приймають закон про мобілізацію засуджених. «Ура, штурмові батальйони, шанс на покуту!».
  • Знизу (в ТЦК) гребуть план. Здорових, ресурсних і при грошах – за хабарі тихенько відпускають через задні двері. А план закривати треба. Ким? Правильно, тими, кого не шкода, або хто не зміг відкупитися. Наркозалежними, безхатьками, важкими кадрами.

А тепер уявіть. Сидить командир. Перед ним карта, посадки, які треба тримати і ворог, який пре як скажений. Нагорі ставлять чітку задачу: «Втримати позицію Х». А в якості поповнення присилають людей, з якими треба працювати не сержантам, а прокурорам і психіатрам. Не армія, а філіал дурки і зони.

Ви серйозно думаєте, що зеки в окопах раптом стануть дисциплінованими рейнджерами? Та ні хріна. Вони вміють жити тільки за своїми правилами. Вони приносять із собою тюремну субкультуру, «понятія», саботаж і критично псують нормальне військове середовище, яке будувалося роками.

А наркомани – це взагалі окреме коло пекла. Нас у військових академіях чи на курсах НАТО вчили на реабілітологів чи наркологів? Ні. Хтось знає, що робити з бійцем, у якого на позиції під обстрілом почалася дика ломка?

Або коли в людини галюцинації, вона бачить чортів і тицяє автоматом у своїх же? Це не просто «проблемний особовий склад», це міна сповільненої дії для всього підрозділу.

І от «Скеля» стоїть перед вибором. Людей собі вони не обирають. Каталогу, де можна «лайкнути» нормальних вмотивованих штурмовиків, немає. Дали тих, кого дали. А задачу виконувати треба – прямо зараз, тими руками, які є.

Те, що відбувається всередині – це страшний, потворний компроміс і спроба витиснути боєздатність із абсолютно недієздатного матеріалу. Так, це неподобство. Звичайно, так бути не повинно. Але в такі дикі умови «Скелю» поставили ті, хто підписував закони та брав хабарі в тилу.

Вони воюють тими, кого їм привезли. І перш ніж таврувати командирів, запитайте у ТЦК: де ті здорові та вмотивовані штурмовики, яких вони мали мобілізувати?

Перекласти відповідальність на комбатів, звинуватити їх у жорстких методах чи «нестатутних відносинах» – це найпростіший шлях для системи, яка хоче вийти сухою з води. Але давайте називати речі своїми іменами: командир на передовій не має часу на перевиховання тих, кого десятиліттями псувало життя і тюрма, у нього є лічені хвилини, щоб врятувати позицію і життя нормальних бійців.

Тому досить робити вигляд, що проблема в окремо взятому підрозділі чи «поганих командирах». «Скеля» – це лише верхівка айсберга і дзеркало, в яке тилу дуже страшно дивитися.

Якщо система негайно не припинить закривати дірки на фронті тими, хто неспроможний тримати зброю, ми отримаємо колапс, який жодним патріотичним постом у фейсбуці не закриєш.

Війну виграють вмотивовані, підготовлені та забезпечені люди, а не примусово пригнані «галочки» у звітах корумпованих воєнкомів. Пора нарешті відкрити очі, поки за цю сліпоту ми не заплатили занадто високу ціну.



Мірошник В’ячеслав

Закінчив Київський національий університет культури і мистецтв. У журналістиці - з 2018 року. Працював спортивним оглядачем та займався публіцистикою. У послужному списку також робота на радіо і в друкованому журналі. Зі Svoboda.ua з 2020-го року.