Андрій Паращій: прочитав думку Уманського про викуп варрантів і зрадів, що він вже не міністр

Видання LB.ua опублікувало матеріал ексміністра фінансів України Ігоря Уманського «Що не так з викупом «варантів Яресько», в якому він критикує рішення Наталії Яресько реструктуризувати державний борг України за допомогою викупу ВВП-варантів у 2015 році.

Олександр Паращій, керівник аналітичного відділу Concorde Capital, з ним категорично не згоден, про що написав у себе в Facebook.

LIGA.net публікує повну версію його погляду на ситуацію з «варантами Яресько». Не такий страшний чорт, як його малюють.

Прочитав думки ексміністра фінансів Ігоря Уманського про сумнівний викуп ВВП-варантів Україною – і зрадів. Зрадів з того, що пан Уманський вже не міністр фінансів.

Бо як на мене, міністр фінансів все-таки мав би знати базові речі, які стосуються обігу урядових цінних паперів. Принаймні, знати різницю між єврооблігаціями та «кредитами в євро», не плутати купівлю цінних паперів на ринку з «виплатою кредиторам».

Здогадуватися, що з точки зору кредитора, дострокове погашення кредиту – це більше головний біль, ніж вигода.

При цьому, я готовий пробачити колишньому міністру його невігластво щодо того, що буцімто у варантів немає номінальної вартості – це звісно дуже складний і нестандартний інструмент.

Що можу сказати з приводу викупу Україною ВВП-варантів:

  1. Купівля варантів – це інвестиція

Так, це ніяке не погашення цінних паперів урядом, і не безповоротна втрата грошей, як це намагається представити пан Уманський.

Це інвестиція в активи, що мають ринкову ціну. І за цією ціною їх можна продати будь-коли, повернувши (або частково повернувши) «витрачені бюджетні кошти». Їх ринкова ціна на сьогодні складає 97 умовних одиниць. Це десь на 10% більше, ніж ціна, яка була протягом періоду викупу варатнів Міністерством фінансів.

Таким чином, на сьогодні Мінфін уже заробив не менш як 10% на своїй інвестиції за досить короткий відрізок часу.

І цілком ймовірно, у перспективі кількох років, ціна варантів буде зростати. За моїми оцінками, справедлива ціна цих паперів на сьогодні – десь 120%-140% від номінальної вартості (рік тому JP Morgan оцінював її у 135%, але ймовірно його оцінка могла змінитися). Тож їх купівлю Мінфіном за 90% від номіналу важко назвати викиданням грошей на вітер.

І звісно ж, це інвестиція у майбутнє зменшення виплат Мінфіном (але це не головне).

  1. Купівля варантів – це позитивний сигнал

Якщо міркувати часовими рамками, співмірними з часом перебування міністра на посаді (а ми маємо вже третього міністра фінансів з початку року, і рік ще не закінчився), то не варто робити ніяких викупів цінних паперів з виплатами пізніше як за півроку. Бо все, що підлягає виплаті пізніше – то дуже ймовірно буде проблемою якого іншого міністра фінансів.

Але, викупивши варанти, як і достроково гасячи боргові папери, Мінфін демонструє, що його цікавить, у тому числі, оптимізація майбутніх виплат. Це хороший сигнал для наших іноземних кредиторів, і це сприяє подальшому діалогу з ними, вибудовуванню довгострокових відносин, довірі – а отже і зменшенню вартості залучень у майбутньому.

Купуючи варанти, Мінфін сигналізує, що може собі це дозволити. Що уряд має достатньо іноземної валюти на рахунках – а отже нашим іноземним боргам нічого не загрожує, принаймні у найближчий час. При цьому, варанти створюють певну подушку безпеки на майбутнє – якщо коли-небудь у Мінфіна буде дефіцит інвалюти, то вони зможуть поповнити свої запаси, продавши ці папери

Пан Уманський припускає, що гроші, які отримали тримачі варантів від Мінфіну, іноземці витратили на купівлю інших боргових паперів України. Та на здоров’я! Чим більше буде покупців наших боргових паперів, тим нижчою буде ставка, за якою уряд буде залучати кредити.

Купуючи варанти, Мінфін сигналізує, що вірить у зростання їх вартості, яке можливе лише за умови швидкого зростання економіки України. Таким чином, він додає ринку впевненості, що економічне зростання у нас буде. Ну, і звісно ж, це цілком узгоджується з офіційним макропрогнозом Міністерства економіки.

Якщо цей прогноз здійсниться, то протягом 2023-2025 років, Україні доведеться виплатити за варантами $1,6 млрд (або половину їх номінальної вартості). І це лише початок, бо виплати за варантами можуть тривати до 2040 року.

Звісно, можна по різному ставитися до цього прогнозу, але треба розуміти, що саме на цьому прогнозі уряд та парламент будуть складати державний бюджет на наступний рік.

Добавить комментарий