Валерій Пекар: двір короля є недоторканим за визначенням
Валерій Пекар
Читаю коментаторів і бачу, що ніхто нічого не розуміє у справі Татарова.
Бо всі коментатори пишуть приблизно одне й те саме: ми не розуміємо, кажуть вони, як можна з такими жахливими порушеннями закону, втрачаючи обличчя, ризикуючи відносинами із Заходом, всупереч своїм передвиборчим гаслам, ховаючи очі навіть без спроби публічної комунікації відмазувати від суду корупціонера, щодо якого назбирано стільки доказів, а ще він відомий як поплічник Януковича, один із палачів Майдану та спільник Портнова.
Тому що коментатори дивляться на все це з юридичної точки зору. А рішення приймаються на основі зовсім іншої мотивації. Як відомо, культура їсть стратегію на сніданок (вислів Пітера Друкера), а юридичні папери — це те, у що культура свій сніданок загортає.
Спробую пояснити.
1. Суспільний устрій України — це олігархічний феодалізм (див. посилання у коментарі). Президент України за посадою є найголовніший феодал.
2. Феодальні стосунки є двосторонніми, договірними. Сюзерен панує, але за згодою васала; васал добровільно приймає на себе зобов’язання. За неписаним договором, сюзерен зобов’язаний забезпечити васалу дві речі: безпеку і поле для годування.
3. При феодалізмі злочином є не корупція (забезпечення поля для годування), а антикорупція (перешкоджання сюзерену у наданні васалу поля для годування). Антикорупція зазіхає на священне право васала отримати повну безпеку від свого сюзерена, разом зі священним обов’язком сюзерена таку безпеку гарантувати і забезпечити.
4. Найближче коло короля — люди, що працюють в його палаці, — є двір короля. Двір короля є недоторканим за визначенням, бо інакше король не зможе виконувати свої феодальні функції.
5. Видати людину з двору для короля означає повністю втратити свій королевський статус.
6. Все ускладнюється двома факторами. По-перше, король є найстаршим феодалом, але не є ні олігархом (перший серед рівних), ні арбітром, — а це означає, що він «слабкий король», якому місце за столом великих хлопців не гарантовано, право на нього треба виборювати й підтримувати.
7. По-друге, слабкий король для посилення свого двору запроваджує в ньому не бюрократичну («синю»), а лідерську («червону») культуру, тим більше що в нашому випадку вона ще й відповідає особистим уподобанням (див. ще одне посилання).
А для «червоної» культури видати людину з особистого оточення — це повністю втратити обличчя перед членами клану та іншими феодалами.
Отже, видати людину з двору, з палацу для короля — це швидко й остаточно попрощатися з королевським статусом.Подивіться на цю історію з такої точки зору.
Наталя Півень
Випускниця факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. Починала із роботи у регіональних ЗМІ. В команді Svoboda.ua з квітня 2022 року.