Тактика малих груп та психологія бою: інтерв’ю з командиром розвідки «Айдару»

24-й окремий штурмовий полк «Айдар» сьогодні — це не просто бойова одиниця, а жива легенда, чий шлях розпочався ще у березні 2014-го. Про еволюцію підрозділу, перетворення штурмовиків на «універсальних солдатів» та майбутнє війни роботів розповів старший лейтенант Юрій Лінкевич, командир розвідувального батальйону полку, в ефірі «Гончарова подкаст».

Еволюція від добровольців до еліти ЗСУ

Юрій Лінкевич, який на війні з 8 березня 2014 року, виділяє три ключові етапи розвитку українського війська:

• 2014–2015 рр. («Радянщина» та імпровізація): Війна за шаблонами радянської армії, які швидко ламалися через нестандартні підходи добровольців. Люди з цивільного життя — фермери, аграрії, митники — впроваджували власне бачення бою, що часто ставало запорукою успіху.
• Прогресивна армія: Етап активної допомоги західних інструкторів та перехід під повний контроль ЗСУ.
• Технологічний стрибок: Сучасний етап, де штурмові підрозділи перетворюються на високотехнологічні структури.

«Штурмовик — це універсальний солдат. Він має не лише вміти копати чи тримати оборону, а володіти нестандартним складом розуму, щоб миттєво діяти в ситуаціях, які не пропише жоден статут», — зазначає Лінкевич.

Місце штурмових військ у Силах оборони

Сьогодні в Україні триває процес виокремлення штурмових військ у окремий рід. За словами командира, їхня ніша чітко визначена:

• Ударний кулак: Штурмовики є основою для прориву та відновлення втрачених позицій, які не під силу звичайній піхоті.
• Психологічний стержень: Поява штурмових груп на складних ділянках фронту піднімає бойовий дух лінійних підрозділів, допомагаючи подолати «окопний страх».
• Відмінність від ДШВ: Якщо десантно-штурмові війська більше орієнтовані на рейдові операції в тилу та оперативне охоплення, то штурмова піхота — це майстри ближнього контактного бою та закріплення на складних рубежах.

Розвідка: від «піших виходів» до війни роботів

Розвідка в штурмових підрозділах суттєво відрізняється від класичної лінійної розвідки. Юрій Лінкевич наголошує, що підготовка фахівця тут триває до пів року, фактично створюючи аналог ССО всередині штурмового полку.

Ключові відмінності та тренди:

• Стимулювання піхоти: Часто саме розвідники йдуть першими в окопи ворога, «закатуючи» за собою основні сили.
• Технологічна домінанта: Піша розвідка відходить у минуле. Основний акцент зараз — на батальйонах безпілотних систем (ББС) та наземних роботизованих комплексах (НРК).
• Роботи на полі бою: Майбутнє штурмів — це взаємодія малих груп піхоти з дронами-камікадзе та наземними роботами. Робот може заїхати на позицію, знищити ворога або взяти в полон, але, як каже командир: «Робот прапор у посадці не поставить — туди має зайти людина».

Традиція «Друже-командир»

Однією з головних рис ідентичності «Айдару», що збереглася з 2014 року, є особлива культура взаємин. Тут наказ — це не просто суха директива.

«Коли ти кажеш «хлопці, зараз ми спрацюємо» замість «я наказую» — це діє інакше. Це особистий вплив і довіра».

Юрій Лінкевич залишається в полку вже 12 років, бо вважає «Айдар» частиною свого життя. Для нього і багатьох ветеранів Майдану, які досі в строю, головна мета — щоб полк увійшов в історію як найпотужніша штурмова сила України, що виборола перемогу.

Петренко Ігор

Автор аналітичних статей та інтерв'ю про українську політику і культуру. Активний учасник Революції Гідності. Цікавиться новинною журналістикою та геополітикою. Зі Svoboda.ua з початку заснування.