Воскресенье, 19 апреля, 2026
Горячие новости

Український бізнес в реєстрах РФ: пов’язані з Владиславом Гельзіним структури можуть працювати в окупованному Криму

Чому театр ляльок – не лише для дітей

Криваві ягоди: як полтавські чиновники та бізнес заробили 7,6 міліона на дронах для військових

Олена Семеняка висловлює подяку LDK Palikuonys за незмінну підтримку України

Заступник голови Державного агентства відновлення України Сергій Сверба купує квартири та віддає борги в кріптовалюті

ДБР оголосило підозру у розтраті майже 5 млн грн генеральному директору «Нижньодністровської ГЕС»

Чому українська ковбаса дорожча за італійську і як «відкатні» схеми «УкрХімТеху» нищать бізнес

Коли «фармацевтика» дорожча за совість

ЄС найближчим часом зосередиться на поставках зброї Україні

Наступні кілька тижнів визначатимуть, чи буде Україна надалі існувати – The Washington Post

блоги
13.07.2022

Віталій Кличко: Я відчув злість. І таке ж відчуття було у десятків, сотень тисяч киян

Віталій Кличко

На другий день російського вторгнення, 25 лютого, на Оболонь прорвалися не танки, а БМП (бойові машини піхоти). Тоді одна диверсійно розвідувальна група була на площі Шевченка, а БМП прорвався на Оболонь.

Я відчув злість. І таке ж відчуття було у десятків, сотень тисяч киян коли російська бойова техніка з’явилася на вулицях міста.

Перші 10 днів. Я уже був на роботі, восьма ранку. Приходить інформація, що на Оболоні ракета влучила у будівлю. Я негайно виїхав туди. 12-поверхівка. Ніколи не думав, що бетон може горіти, як свічка. До мене підійшов чоловік років 65 у хорошому настрої. Він сказав: «Ви бачите ту діру? То була моя квартира». – Я зрозумів, чому він був у піднесеному настрої. За 5 хвилин до того, як ракета влучила у будівлю, він вийшов з дому.

Запропонував чоловікові евакуацію у безпечніше місце, але його відповідь шокувала – чоловік попросив дати йому зброю. Росіяни думали, що буде паніка, хаос. Але у людей виникає відчуття злості, ненависті, відчуття, що вони нікуди не хочуть тікати, вони хочуть захищати своє місто.

Перший тиждень. Ми видавали бійцям тероборони зброю. О другій годині ночі біля Троєщини. Черга стоїть. Вітер, холод собачий. А люди стоять у черзі десь у кілометр. Вдень і вночі стоять, нікуди не тікають. В такі моменти розумієш, що ти гордий дути українцем. Це нація людей, які готові приймати виклики нікуди не тікати і захищати свою країну.

З інтерв’ю Гордону.



Коломієць Ганна

Випускниця Інституту журналістики КНУ ім. Т.Шевченка. До 2022 року працювала редакторкою стрічки новин в міжнародному інформаційному агентстві. Спеціалізується на висвітленні подій суспільно-політичної тематики, а також новинах міжнародної політики. В команді Svoboda.ua з січня 2023 року.